Карпатський нудист (оповідання)

[Нівроку]

Сергій був нудистом, але я про це дізналася не одразу.
Це сталося під час походу в Карпати. Компанія у нас була невеличка: я зі своїм хлопцем Дмитром, його друг Андрій, який і був організатором мандрівки як найбільш бувалий, а також хлопці, які приєдналися за оголошенням - Тарас і Сергій. Хоч я ніколи не бачила цих двох раніше, але майже одразу стала розрізняти. Тарас - той ще базікало і сміхотун, а Сергій - наче повна його протилежність, мовчазний, хоча й не похмурий, як то буває.
Це був мій далеко не перший похід, і напочатку все відбувалося за звичайним сценарієм: вокзал, ніч у потягу, маленька станція в селі між гір, сільська вулиця і перший підйом. Пройшли трохи смерековим лісом і зробили перший привал. Я саме сіла на широкий пень і дістала попити води, коли підійшов Сергій і запитав буденно, наче про сірники:
- Наталко, ти не заперечуєш, якщо я ходитиму голим?
Від несподіванки я аж вдавилася водою. На щастя, Дмитро постукав мене по спині, й минулося. Але мої очі либонь лишилися круглими, бо Сергій вирішив пояснити:
- Я - нудист, подорожую без одягу. Але зазвичай я ходив у суто чоловічій компанії, і там до цього нікому не було діла. Але ти дівчина, тому я маю знати, чи не буду тобі заважати своїм виглядом.
Я спершу подумала, що переплутала Сергія з Тарасом, бо це все скидалося на якийсь жарт. Але Тарас щось весело базікав з Андрієм по той бік дороги, тому сумніви розвіялися - Сергій цілком серйозний. Я озирнулася на Дмитра, той лише знизав плечима. Мовляв, яких тільки диваків не трапляється.
- Та... будь ласка, ходи як тобі зручно, - відповіла я.
- Дякую! - з полегшенням посміхнувся Сергій і пішов до своїх речей.
Краєм ока я спостерігала, як він скинув футболку, потім стягнув штани і поклав це все у клапан рюкзака. На мить мені здалося, що він лишиться в трусах, аж раптом він зняв і їх, засунувши до решти одягу і защібнувши клапан. Стояв голий, як немовля, тільки у шкарпетках і кросівках.
Я намагалася зрозуміти, для чого він це робить? Що хоче показати? Тіло як тіло: не товсте, але й м'язи не надто накачані. Та й член не такий довгий, щоби викликати заздрість. Словом, поведінка Сергія для мене лишилася загадкою.
Після короткого перепочинку ми пішли далі вгору. Дорога звузилася до стежки і ми рухалися одне за одним. Попереду був Андрій, який знав шлях, а далі порядок змінювався. Якось мені випало йти за Сергієм. Власне, я це помітила лише, коли підняла погляд від його кросівок і побачила голі ноги майже до сідниць. Самі сідниці, як і все, що вище, закривав величезний туристичний наплічник. Достоту, як і у всіх інших.
На привалах Сергій теж не робив нічого не звичного. Пив воду, їв горішки, розминався і фотографував краєвиди. І майже ні про що не говорив. Не те, що Тарас, який кожному знаходив, що сказати. Навіть Сергія вирішив зачепити:
- Слухай, а ти не боїшся, що в тебе станеться, хі-хі, ерекція, а тут Наталка?
- Якщо я не захочу, то не станеться, - відповів той.
- То може ти просто імпотент? У тебе є дівчина? - не здавався Тарас.
- У мене була дівчина. І я не імпотент, - запевнив Сергій.
Тарас либонь хотів ще щось сказонути, та Андрій дав знак, що вже пора рушати далі, і ми стали вдягати наплічники.
Коли ми пішли далі, мої думки заполонило тільки бажання, аби підйом коли-небудь закінчився. Серце калатало, мов навіжене, піт струменів потічками, де тільки міг, сонце смажило, мов пекельна кухня, а вода рятувала від спраги ненадовго. Тож, коли ми вийшли на гребінь полонини і дорога попрямувала майже по рівному, я зітхнула з полегшенням і вже могла милуватися краєвидами і думати про щось інше, окрім гірського катарсису.
- Діма, як ти думаєш, у Сергія справді була дівчина?
- Правильне слово - «була», - відповів він. - От яка дівчина захоче мати збоченця, який всюди ходить голим? Ти можеш уявити, щоб я оце йшов зовсім без одягу?
- Ні, - відповіла я, але уявити спробувала.
Ось панорамний карпатський краєвид, стоїть мій хлопець з наплічником за спиною. Подумки я стираю його одяг і бачу його голим посеред цієї краси. Аби краще побачити тіло, уявила більш звичні умови - нашу спальню. Місце фантастичної насолоди! І мені до смерті захотілося Дмитра!
До вечора я думала тільки про свого хлопця. Навіть коли мій погляд натикався на голого Сергія, уява домальовувала йому голову Дмитра, і все інше теж, і я ледве стримувала збудження.
Тож, коли ми нарешті дійшли до місця стоянки, зготували вечерю і поїли, я затягла Дмитра у наш двомісний намет і ми мали неймовірний секс на спальниках.
Коли я прокинулася, відчула на собі погляд. Мій хлопець уже не спав, лежав і замріяно дивився на мене. Я теж подивилася на себе і зрозуміла його зацікавлення. Після шаленого сексу нам було не до вдягання, під час сну мені стало жарко в спальнику, я розкрилася, і тепер Дмитро ковзає поглядом по моїх відкритих формах.
- Про що думаєш? - посміхнулася я.
- Про Сергія, - так само посміхаючись відповів той.
- Тобто?!!
Якби він дивився на мене і думав про іншу, це вже було би нахабством. Але мріяти про іншого - цього я не очікувала від свого ніби гетеросексуала.
- Не роби такі очі, - відмахнувся Дмитро. - Я тут придумав, як над ним приколотися. Розумієш, він просто базікало.
- Мовчун - базікало? - не зрозуміла я.
- Я не про те! Коли він казав, що може контролювати свою ерекцію, це нонсенс. Жоден чоловік не може. Просто його дівчина була жабою, тому йому було просто. А якби він угледів оголену красуню, тебе наприклад, то всі би побачили, що він не контролює ситуацію.
- То що, мені ось так вилізти з намету?
- Ні, що ти! - заперечив Дмитро. - Я не хочу, щоб на тебе витріщалися інші. Ми підберемо момент, коли Сергій лишиться сам, я заховаюся в кущах з камерою, а ти зробиш невеличку виставу з роздяганням.
- Це якийсь дитячий садок.
- Просто чоловік має відповідати за слова. І ми всім покажемо, що Сергій - дурне базікало.
- Я не хочу в цьому брати участь.
- Я засмучений, - зітхнув Дмитро. - Якби я був на твоєму місці, я би погодився. Тобі що, важко? Я ж тебе кохаю!
- Ну добре, - неохоче погодилася я, сподіваючись, що нагоди не трапиться або йому перекортить.
Але я даремно сподівалася. Ми повдягалися, вилізли з наметів, потім закипіло звичайне ранкове туристичне життя: багаття, сніданок, збір речей. Ми вже ось-ось мали вийти в дорогу, і тоді нагоди усамітнитися для цієї ганебної задумки не буде. Я задоволено стягнула лямки свого наплічника, готова одягти його, щойно Андрій дасть команду, коли це Дмитро смикнув мене за руку: пора!
Він потягнув мене стежкою вниз  до струмка, зупинився між смерек і сказав:
- Ось там Сергій миє казанки. Ти підійди, стань неподалік, ніби хочеш умитися, і почни роздягатися. А я буду напоготові за тим каменем.
Я зітхнула, і попрямувала стежкою далі сама.
- Що там, вже всі зібралися? - запитав Сергій, помітивши мене.
- Та майже, - відповіла я. - Я тут трохи умиюся.
- Без проблем, - відповів він, продовжуючи віддирати кіптяву від казанка і змиваючи її водою.
Я нерішуче стала неподалік і роззирнулася. Помітила голову Дмитра за каменем. Він змахнув рукою, мовляв, починай уже. Я зняла футболку. Трохи повагалася і стягнула ліфчик. Сергій не помічав моїх рухів і продовжував шурувати казанок.
- Сергію, у тебе є мило? - запитала я, повернувшись до нього.
- Так, звісно, - відповів він і подивився на мене.
Його погляд ковзнув по моїх персах, але я не помітила, щоб він якось збудився. Сергій відставив казанок, взяв мило, підійшов і простягнув його мені.
- Дякую, - зобразила я посмішку, потай зиркнувши на його член; той ні на краплю не збудився, а вільно погойдувався, поки Сергій робив свої кроки.
Хлопець повернувся на місце і знову заходився драїти казанок. Я обернулася до Дмитра і знизала плечима. Але він крутнув рукою, щоб я продовжувала. Він ще досі сподівався на успіх операції. Та після того, як зустрілася поглядом з Сергієм, я майже зрозуміла, що шансів мало. Але раптом?
Я зняла шорти, потім звільнилася від трусиків. Вітерець приємно полоскотав чутливу шкіру, аж мені на мить зробилося добре, але потім я згадала, що мушу робити. Розвернулася до Сергія, погладила однією рукою перса, а іншою провела в низу живота і запитала, вклавши якомога більше спокуси в голос:
- А рушничок?
Сергій підвів погляд, і враз мені здалося, що він завівся. Але дарма, нічого не змінилося, його член так само звисав. Тож я спробувала змінити позу, розвернулася боком, звабливо вигнувши спину. І в цей час до струмка підбіг Андрій:
- Сергію, казанок вже готовий?
- Так, щойно домив, - відповів той, простягаючи блискучу посудину.
- Чудова робота! - похвалив його Андрій, а потім розвернувся і помітив мене. - О, я бачу в нашому таборі нудистів побільшало.
Він привітно посміхнувся, і з казанком швидко побіг назад у табір. А я стояла, мов громом вражена. Ця несподівана поява все змінила. Я вже не хотіла збуджувати Сергія. Мені враз стало соромно і я ладна була крізь землю провалитися.
- Рушничка немає, але я можу принести з табору, - мовив, наче нічого не сталося Сергій.
- Ем... Та вже не треба, - відмовилася я. - Бачу, Андрій поспішає, то я вже вдягатимуся, - мовила я і почала швидко натягати на себе скинутий одяг.
Поки я збиралася, Сергій пішов. Тоді з-за каменя виліз Дмитро.
- Сергій - міцний горішок! - промовив він. - Навіть я у засідці збудився, а йому - хоч би що. Треба буде повторити.
- Ні, я більше в ці ігри не граю! - відмовила я, натягаючи футблку.
- Але ж цей Сергій збоченець. А я тебе люблю! Ти моя дівчина... - почав Дмитро.
- Я дівчина, а не твоя річ, - відказала я і попрямувала стежкою від струмка.
У таборі саме всі зібралися і чекали тільки нас. Тож ми вдягли наплічники і пішли далі в похід.
Настрій у мене був паскудний. Ні з ким не хотілося говорити, ні зустрічатися поглядом. Коли випадково помічала погляд Сергія чи Андрія, відводила свій. Мені було дуже соромно за ранкову пригоду. Але Дмитро не поділяв мого смутку. Йому либонь здавалося, що це був кумедний випадок, і що все мине.
Півдня ми рухалися дорогою вздовж полонин, потім зупинилися пообідати на перевалі. Після їжі ми мали ще хвилин десять відпочинку. Сергій взяв камеру і пішов фотографувати пейзажі. Дмитро підморгнув мені, аби йти за ним. Я лише мовчки похитала головою. Здається, він на хвильку образився, але потім забув про мене і пішов точити ляси з Тарасом.
Після обіду ми піднялися на кілька гір, а потім спустилися до затишної галявини, зусібіч оточеної смерековим лісом. Розставили наші намети, повечеряли, посиділи біля вогнища, після чого розійшлися спати. Вечеря мені не смакувала, та й біля ватри я сьогодні була ще більшим мовчуном, ніж зазвичай Сергій.
За мною до намету заліз і Дмитро. Я хотіла просто влягтися спати, але в мого хлопця були інші плани.
- Ти не уявляєш, як я тебе хочу! Ти зранку була просто зірка! Дивися, - простягнув він мені смартфон, і я побачила на екрані себе оголену біля струмка.
- Ти ж не казав, що мене фотографуватимеш!
- Я не стримався, ти була фантастична! - запевнив Дмитро, ховаючи телефон і намагаючись здерти з мене одяг.
- Я сьогодні не в настрої, - заперечила я.
- Ти жартуєш! - правив своєї Дмитро. - Все буде чудово, треба тільки почати.
Я знехотя роздяглася, а він зробив це ще раніше, й одразу накинувся на мене, наче голодний на їжу. Секс у нас був напівпристрасний. Тобто, Дмитро й справді виявляв надмір енергії, але мене це геть не заводило. Я просто лежала, він гарцював зверху, отримав свою частку задоволення і скотився на бік. І потім ми поснули - кожен у своїй частині намету.
Я прокинулася від того, що змерзла. Поруч похропував Дмитро, закутавшись у свій спальник. Я вдяглася, накинула куртку і вилізла назовні. Вже було світло, але сонце ще не зійшло. Інші намети стояли замкнені, хлопці ще дрімали. Але мені спати вже не хотілося, я зробила швидку руханку і спустилася до струмка, щоб умитися. Водичка добре збадьорила, а коли я підвелася, то почула:
- Доброго ранку, Наталко!
Це був Сергій. Він підійшов геть безшумно, і я зрозуміла чому. Тепер він був не лише без одягу, але й без взуття.
- Тобі не холодно? - здивувалася я.
- Є трішечки, але це тимчасово, - запевнив він. - Я зігріюся, коли піднімуся на цю гору. Там за лісом на маківці є скеля, на якій я хочу зустріти світанок.
- А це далеко?
- Ні, хвилин двадцять. Хочеш, підемо разом?
Не те, щоб я палала бажанням підкоряти гори від самого ранку, але нудьгувати в таборі мені хотілося ще менше, тому я погодилася.
Спершу стежка йшла по рівному, але після розвилки попрямувала стрімко вгору, і я зрозуміла, що мав на увазі Сергій. Мені й справді стало жарко. Я скинула куртку і понесла її в руках, але однаково продовжувала пітніти. А мій супутник залишався сухим.
- Добре тобі, - зітхнула я. - Ти зовсім не пітнієш.
- Тобі ніщо не заважає також не пітніти.
- Ти маєш на увазі, щоб я роздяглася? Але ж інші побачать... - почала я і затнулася: які інші, якщо в цю пору ще всі сплять?
Я повагалася лише мить. Зрештою, Сергій мене вже бачив голою, то що втрачати? За хвилину я стояла гола і боса, намагаючись загорнути свої речі в куртку, але раз-по-раз щось випадало.
- То залиш тут, - порадив Сергій. - Поклади це за тією брилою між смерек, а дорогою назад забереш.
- А ніхто не поцупить? - схвилювалася я.
- І побачать, і поцуплять... - усміхнувся той і я зрозуміла абсурдність свого страху.
Без одягу йшлося і справді краще. Я побоювалася, що замерзну, але моя шкіра швидко адаптувалася, і стало так зручно, що я взагалі не відчувала, яка температура довкола. Важче було звикнути до ходіння босою. Спершу боляче було ступати на камінці та гілочки, але поступово ноги самі навчилися оминати гострі предмети, і я ступала м'яко, ніби по килиму.
Незабаром ліс закінчився, і ми піднялися до скелі. Власне, це була не та прямовисна камінна стіна, яку малюють у картинах, а просто дуже стрімка верхівка гори, рясно всіяна кам'яними виступами. Тепер довелося діяти не лише ногами, але й активно використовувати руки, аби підійматися між брил. В одному місці перепад був майже з метр, і я би ні за що не подолала його сама, якби Сергій не подав руку і не підтягнув мене.
- Дякую! - мовила я, і враз відчула, як тепло його долоні розлилося моїм тілом, збуджуючи найглибші його частинки.
Я ніколи не думала про Сергія, як сексуального партнера. Просто дивак, що ходить без одягу. Але тепер ми стали наче ближчі. І коли його не закриває великий наплічник, я змогла роздивитися, як гармонійно він рухається, як проступають під шкірою м'язи, і що він, виявляється, доволі сильний, бо ж підняв мене без надмірних зусиль.
І поки ці думки промайнули в моїй голові, ми досягли вершини. Просто закінчився підйом, і я побачила, що з усіх боків нас оточує провалля, обрамлене силуетами довколишніх гір і білих хмаринок у долинках. А попереду з-за однієї з вершин вилазило неквапом сонце, і перетворювало своїми променями все на золото.
Я поглянула на Сергія. Сонце огорнуло і його в позолоту. І він мені здався на цім світі володарем світу, який нині увесь лежав у нас під ногами. Я ступила до нього і взяла за руку. Він повернув до мене голову, і я втонула в його погляді. Ми обійнялися, і я відчула, як щось починає тиснути мені в живіт.
Як не дивно, на маківці, майже цілком складеної з каміння, посередині примостився кількаметровий клаптик рівної землі, вкритий м'якою травою. Це було найпрекрасніше місце для сексу, який коли-небудь у мене був. Мовчазний і невиразний зазвичай Сергій перетворився на яскравий вогонь. Здавалося, наче я кохаюся не з людиною, а із самим золотавим світанком. А потім я розчинилася у всепоглинаючому оргазмі.
Знеможені, ми ще полежали якийсь час, а потім почали спускатися назад. Виявилося, що злазити з каменюччя набагато важче, ніж дертися на нього. Я би сама довго шукала способи, як подолати перешкоди, якби не допомога Сергія. Він майже зніс мене на руках. І це мене так зачаровувало, що я аж засумувала, коли скінчилося каміння і почався ліс - далі ми йшли пішки, просто тримаючись за руки. Спершу крокували мовчки, але потім я не втрималася, аби не сказати банальні, але щирі слова:
- Сергію, мені було фантастично!
- Мені теж! - зізнався він. - Під час походів я полюбляю вставати вдосвіта і зустрічати сонце на маківці. Але як сам, це не йде ні в яке порівняння з сьогоднішнім.
- А коли в тебе була дівчина, ви теж так робили?
- Так, але... - почав він зі сумом в голосі.
- ... вона була страшненька? - підказала я і, побачивши здивування у його погляді, пояснила: - Так Дмитро казав.
- Та ні, вона була красива. Дмитро ж її взагалі не бачив, от і понавигадував.
- А чому ж ви розійшлися? Їй не подобалося, що ти нудист?
- Навпаки! Це вона мене підсадила на подорожі голяка. І взагалі, вона би воліла ходити голою всюди: на вулиці, в магазин, на роботу, до театру.
- Але ж так не можна! - заперечила я.
- В Україні не можна, - погодився Сергій. - Але у Франції на побережжі Середземного моря є цілі містечка, де одяг не потрібен ніде. І вона поїхала туди. Сказала, що в Україні нудисти почувають себе, як у в'язниці, а їй хочеться повної свободи.
Я хотіла сказати щось іще, але раптом попереду між дерев побачила червону кофту. Я впізнала Тараса, який сидів біля потічка і мив посуд. І тут мене наче струмом вдарило - я ж досі гола!
Я різко зупинилася, а потім обережно стала задкувати. Сергій теж помітив Тараса і зрозумів мій маневр. Ми спершу обережно, а далі швидше пішли стежкою назад. Коли позаду між дерев уже не було видно червоного, я почала гарячково нишпорити поглядом біля стежки, намагаючись знайти камінь, під яким лишила одяг.
Мені полегшало тільки, коли я його побачила. Велика сіра брила, що вляглася між двох смерек. Але коли я зазирнула туди, нічого не знайшла. Це був жах! Мої страхи справдилися - хтось викрав увесь мій одяг, і тепер я мушу повертатися до табору в чому мати народила.
Я розпачливо глянула на Сергія, він теж подивився під камінь, замислився, а потім сказав:
- Я думаю, це не те місце. Ти ж роздягнулася після початку підйому, а тут ще рівно. Ходімо далі.
Ми попрямували стежкою в напрямку ранкової гори, а коли вона почала набирати висоту, я помітила ще одну брилу, дуже схожу на попередню. Обійшла і справді відшукала свої лахи! Я відчула таке полегшення і радість, які поступалися лише тому, що було на маківці.
Сергій почекав, доки я вдягнуся, і ми разом попрямували до табору. Тепер уже в звичному вигляді, тобто, він повністю голий, а я цілком одягнена. Щоправда, в мені щось змінилося. Одяг був ніби той самий, але я не могла позбутися відчуття, наче він мене сковує. Мовби ж зручне вбрання, я вже не вперше в ньому ходжу, але я сповна оцінила переваги оголеної прогулянки і мені тепер здавалося, що Сергій не такий вже дивак, що ходить голим.
Біля потічка вже не було Тараса. Сергій лишився, щоб умитися, а я повернулася до табору сама.
Там уже ніхто не спав. Андрій ламав хмиз для вогнища, Тарас готував сніданок, а Дмитро збирав речі. Коли я підійшла, він лише зиркнув на мене і продовжив робити своє, навіть не спитавши, де я ходила. Мені це навіть сподобалася. Бо якби він почав розпитувати, мені довелося би розповісти все про ранкове сходження, а я знаю, як він недолюблює Сергія. То була би зайва сварка.
Проте Дмитро продовжував грати у похмуру мовчанку і надалі. Аж це помітив за сніданком Андрій:
- Друзі, ми вже пройшли половину маршруту. Але якщо хтось втомився, чи відчуває, що не хоче більше мандрувати, ось є короткий шлях вниз до села, звідки можна поїхати автобусом.
- Все чудово, Андрію! - запевнив Тарас. - Найцікавіше тільки починається, - додав він, і загадково поглянув на мене.
- Я також задоволений походом, - погодився Сергій.
- Ми теж ідемо далі, - додала я за себе і Дмитра, який робив вигляд, що вельми зосереджено поїдає гречку.
Тож після сніданку ми дозбирали речі і вирушили. Власне, пішли Андрій, Сергій і Тарас, бо Дмитро притримав мене і гукнув переднім, що зараз доженемо. Коли ж ми лишилися удвох, його наче прорвало:
- Я все знаю! Ти втратила сором і гуляла голяка з тим збоченим Сергієм!
- Звідки ти взяв?
- Тарас розповів! Він бачив, як ви йдете за ручки. Це що було?
- Ну, я...
- Наталко, що з тобою взагалі сталося? Мені вже незручно перед хлопцями, ти перед усіма стрибаєш голою!
- Зачекай! Ти ж сам перший запропонував, щоб я роздяглася перед Сергієм! А інші побачили випадково.
- Немає значення, як це сталося! Ти моя дівчина, і я хочу, щоб ти вела себе відповідно. Інакше...
- Що інакше?
Замість відповіді він стрімко ступив до мене і простягнув руку. Я водночас швидко відступила назад. Саме тоді він схопився за відкриту горловину на моїй футболці, і від наших протилежних рухів майже розірвав її навпіл. На мить він зупинився і його погляд завмер на ліфчику, що проглядав крізь розрив. А потім його обличчя вкрила недобра посмішка:
- Я зрозумів! Та ти ж нудистка.
- З чого це ти взяв?
- Так і є! Роздягайся, я теж хочу побачити, як ти мандруєш голою.
На мить я відчула полегшення. Мені здалося, що Дмитро має рацію. Може я й справді хочу подорожувати без одягу, як Сергій. Але одна справа, якби це запропонував Сергій. Але коли це каже Дмитро, який принципово не сприймає нудистів, його слова насторожують. Тому я відповіла коротко:
- Ні!
- Якщо ти не скинеш все сама, я допоможу, - мовив він і, перш ніж я встигла подумати, він простягнув руки і дорвав футболку донизу.
- Дмитре, зупинися!
- Я краще знаю, що робити, - запевнив він, і зробив розрив від горловини до лівого рукава, а потім правого, після чого залишок футболки спав додолу.
Я думала спробувати опиратися, але мене враз розібрала цікавість: як далеко зайде Дмитро? Одягу мені було не шкода, і до своєї голизни серед гір за ці два дні я звикла. Тож я лише стояла і дивилася на те, що робить мій хлопець. Певно, що вже колишній.
Дмитро спробував розірвати ліфчик, але той виявився надто цупким. Тоді він дістав зі свого набору ножиці і чикнув ними посередині. Дві половинки ліфчика розійшлися, звільняючи перса, і це видовище запалило його ще більше. Він перерізав шлейки на плечах, і ще одна понівечена річ упала на траву.
Після цього Дмитро взявся за шорти - пройшовся ножицями по кожній штанині знизу догори, вони спали, і я лишилася в самих трусиках. З ними хлопець упорався за два рухи - розрізавши смужку тканини на моєму лівому і правому стегні. Враз мені здалося, наче то Дмитро з мене скинув не одяг, а пута. Я відчула неймовірну свободу і спокій. Мене зовсім не бентежило те, що хлопець спаплюжив мої речі, бо я зрозуміла, що вони мені не потрібні.
- Ось, тепер ти справжня, - посміхнувся він, ховаючи ножиці назад.
- І ти справжній, - холодно додала я.
- Залишилося тільки останнє. Я завжди мріяв про секс із нудисткою, - заявив Дмитро, дістаючи із ширінки свій збуджений член.
Але це вже було занадто! Я замахнулася і вклала всю свою злість у кулак, що поцілив збоченцю в обличчя. Дмитро заточився, але не впав. Тільки з носа закрапала кров. Він притулив руку собі до лиця, а коли відвів, то побачив на пальцях кров і здивовано глянув на мене. А я стала ближче, втримала його руками і з розмаху поцілила коліном збоченцю між ніг. Після цього удару негідник упав і скрутився калачиком, тримаючись за предмет своєї пораненої гордості.
- Дмитре, ти просто жалюгідний! Я йду наздоганяти хлопців, а ти спускайся до села, як Андрій казав. Я більше не хочу тебе бачити. Ось тобі дарунок на прощання, витри собі носа, - мовила я, кинувши йому пошматовану футболку.
Дмитро тільки нічого не сказав, а тільки слухняно кивнув, притримуючи ганчірку біля носа, а я вдягла свій наплічник і поспішила лісовою стежкою вгору.
Пройшла я недовго, бо вже за кількасот метрів доріжка виходила на розвилку, де стояли хлопці.
- Вау! Яка краля! - присвиснув Тарас, обмацуючи поглядом моє тіло.
- Тарасе, вгамуйся, - дорікнув йому Андрій. - Наталко, а де Дмитро? І чому ти гола?
- Дмитро втомився від мандрівки і пішов до села, - відповіла я. - А одяг мені просто набрид. Чи ніхто не проти мого нового вигляду?
Хлопці одностайно захитали головами на підтримку мого вибору. А потім ми продовжили мандрівку. Андрій пішов першим, за ним подався Тарас, а далі я з Сергієм за руку. І хоча дорога прямувала догори, і кожен крок вартував зусиль, мені було радісно і легко від того, що я нудистка. І що попереду на нас чекають нові казкові світанки.

Київ,
27-28 жовтня 2022 року.